Де сюрреалістичне постає з чітких форм: художник та ілюстратор Олаф Гаєк знаходить натхнення в організованому середовищі.

Розслаблений та спокійний, 51-річний берлінський художник сидить за своїм триметровим столом у вітальні, дивлячись крізь відкритий балкон на центр міста. Відколи Олаф переїхав зі старої квартири в цю нову будівлю два з половиною роки тому, він дедалі частіше працює не у своїй студії, а вдома.

Олаф Гаєк створює сюрреалістичні образи, навіяні африканським фольклором, в яких поєднуються квіткові та фізичні мотиви. Як ілюстратор він створює роботи на замовлення The New York Times, The Wall Street Journal, Cicero і преміального бренда Hermes.

Вранці Олафу достатньо трьох хвилин, щоб дійти від квартири до студії. Не знадобилося би багато зусиль, щоб відокремлювати роботу і персональне життя. І все ж дім є для нього ідеальним місцем для виконання організаційних робочих завдань, натомість у студії він може цілком зосередитися на творчому процесі.

Я належу до того типу художників, які полюбляють приходити в студію рано-вранці та повертатися додому не дуже пізно. Мій звичайний сніданок складається з каші з насінням чіа і свіжих фруктів. Потім я малюю увесь день, а повернувшись додому раннім вечором, ще трохи працюю.

Безпосереднє малювання відбувається у студії. Але якщо я користуватимуся там ноутбуком чи айпадом, це відбиратиме спокій. Я відокремлюю ремесло від дослідження, пошуку ідей та написаня відповідей на листи. Студія - то активний хаос, водночас квартира - мій охайний, добре організований ретрит.

Я можу по-різному мислити в квартирі та в студії. Для мене прихід додому означає завершення дня; тут моє мислення працює інакше, ніж в студії. Я більше не фокусуюся на своїх малюнках, натомість з'являються нові захопливі думки.

Тут я роблю ескізи та досліджую різні образи. Комунікацію з галереями та клієнтами я також веду переважно з дому. Підготовка виставок передбачає більше, ніж створення світу на основі уяви однієї людини - тут ідеться також про факти. Моя квартира сприяє такій діяльності.

Великий стіл у вітальні важливий для мене, він наче острів: оазис спокою, робоча зона і місце зустрічі з гостями й друзями. Такі аспекти мають бути в гармонії між собою. Я б не зміг працювати в квартирі, де мій стіл був би в кутку або за шторою.

Це, звісно, пов'язано з практичною атмосферою, яка панує тут: нове і технічне чудово поєднуються. У моїй попередній, вельми старій, квартирі з її богемним стилем були нерівні краї й діри в стінах - там був потрібен був ремонт. Майже медитативна обробка меблювання тут, а також чіткі краї та відкритий план дають мені змогу працювати в спокої та водночас жити добре. Мистецькі артефакти, які я зібрав, також мають велике значення.

Вони пов'язані з тим, що я люблю і що мене надихає. Я багато працюю з різними матеріалами й текстурами, і це відображено в моїй мистецькій колекції. Вона є частиною атмосфери, яка тут панує, і саме тому мені подобається працювати тут.

Квартира залита світлом, тут багато вікон і відкритого простору. Я не усвідомлював, що все це зможе позитивно вплинути на мою роботу. Я відкрив це лише коли почав жити тут.

В моєму випадку, наприклад, близькість робочого стола і кухні просто ідеальна. Раніше їдальня і кабінет у мене були відокремлені від кухні, а тепер усе доволі компактно.

Два роки тому я позбувся близько 1500 книжок і журналів, а також майже 5000 компакт-дисків. Раніше я купував друковані журнали для пошуку натхнення для нових малюнків, але сьогодні я переглядаю їх у цифровому форматі та зберігаю багато скриншотів. Я слухаю багато музики під час роботи, і тепер вона теж вся в онлайн-режимі. Але я все ще читаю друковані книжки. Я просто не можу інакше.

Я не маю чітко встановленого часу завершення. Моє щоденне життя пронизане роботою. Вона проникає навіть у спальню, і тому біля ліжка у мене завжди лежить альбом для замальовок. Ідеї, що з'являються протягом безсонних ночей, я можу фіксувати не покидаючи ліжка. Інакше я не зможу заснути.