Менше речей, більше простору.

Арно Брандлхубер - архітектор, квартира та антивілла, Берлін і Потсдам (Німеччина).

Дане гасло розроблене для Арно Брандлхубера. Як архітектор, він живе і працює в одному зі своїх творінь, 0113, Брунненштрассе, Берлін. За стінами, спорудженими з полікарбонату, знаходиться місце зустрічі місцевих митців і творчих особистостей. Нерівні бетонні сходи у дворі здіймаються навколо чотириповерхової будівлі, де знаходиться галерея, видавництво та офіс Арно. А на останньому поверсі - його квартира. До 2009 року нічого цього не існувало - лише фундамент.

Замість ліфта, Арно піднімається сьогодні сходами. Він прибирає волосся з чола і починає готувати собі каву у кухні-студії. Усі приміщення мають відкриту конструкцію. Єдині двері ведуть у ванну кімнату - більше таких приватних місць у квартирі немає. Не зважаючи на те, що у квартирі живуть люди. Арно також працює тут, це реальна квартира, а не шоу-рум. Житло таке, яким ви його бачите, розповідає архітектор, і воно може змінитися відповідно до настрою чи потреб.

Те ж саме можна сказати про Антивіллу, колишню фабрику у Крампніцу біля Потсдама, створенням якої Арно зараз здіймає чималий інтерес публіки. Така зацікавленість викликана концепцією відновлюваної енергії, а також її інноваційними вікнами, які Арно з друзями пробив власноруч кувалдою. Зараз вони більші, і з них відкривається ще кращий вид на озеро; ще один момент, що є надзвичайно важливим для архітектора - ефективне та економне будівництво.

Які переваги реконструкції перед будівництвом заново?
Іноді у підлітковому віці ви закохуєтеся вперше у когось, хто теж закоханий вперше. Ви мрієте про це усе своє життя, і ви ніколи не відчуєте це знову. Проекти будівництва - це щось подібне. Більшість із них уже мають застосування, певні емоції та відчуття. Ваше завдання - змінити їх, а не зруйнувати.

Ключовою умовою для вас є економічно ефективне будівництво. Що необхідно врахувати початківцям у цій справі?
Якщо ви будуєте усе по правилам, економно це не буде. А якщо ви хочете зробити усе ще правильніше, ви помічаєте, що деякі стандарти просто не потрібні. Наприклад, підлога тут. Це просто розрівняний бетон. У порівнянні зі звичайним бетоном для зовнішніх робіт, цей - преміальний, коштує п'ять євро. Якщо виникне бажання, можна покласти перський килим або прикрасити бетон, як заманеться.

Окрім перських килимів, чим ще можна оздобити цей матеріал?
У мене немає улюбленого способу оздоблення. Але, звичайно, я маю деякий досвід проектів з акцентуванням уваги на бетонному покритті. Наприклад, у Південній Америці. Там, зазвичай, використовують шматок деревини, щось на кшталт, як тут на Брунненштрассе. Додаємо декілька крупнолистових кімнатних рослин - і готово. Можливо, вже час поговорити про загальну ситуацію у Німеччині, а саме, той дивний дискомфорт, що виникає, коли мова йде про бетон. Це, ймовірно, походить ще від житлової забудови кінця 50-х і особливо 60-х років. Щось там пішло не так. І соціальна строгість, якою дихають ці будівлі, часто асоціюється саме з бетоном, як будівельним матеріалом. Проте зараз такі асоціації практично у минулому. Не думаю, що зараз є дизайнери чи архітектори, які сприймають бетон якось по-іншому, ніж деревину, скло чи пластик. Але допоки ми так неохоче дивимося у майбутнє і чіпляємося за пережитки минулого, бетон не будуть розглядати, як гідний матеріал.

Чим тебе особисто так приваблює бетон?
Це один з найкращих матеріалів, що я коли-небудь зустрічав: перш за все, він пластичний, а потім він стає теплим, коли справу зроблено. Він може прийняти будь-яку форму, він не має чіткої спрямованості. І, зрештою, він може стати будь-чим, на що спроможна ваша фантазія. Він може бути підлогою, може бути балкою, або ж, наприклад, стільницею на кухні. І саме це робить його таким цікавим. Бетон це один із небагатьох матеріалів, що може набувати таких різноманітних форм.

Скільки часу ти витрачаєш на проект у Крампніцу?
Я багато часу проводжу в дорозі, мабуть, півроку приблизно я тут. І я дуже люблю проводити час тут на Брунненштрассе. А щодо Крампніцу - це неперевершено, коли можна провести літо біля озера. І там, як і у даному випадку, я можу вільно використовувати простір. Багаторазове використання - це можливе і бажане явище. Антивілла - це моя студія, тут проходять різноманітні заходи та симпозіуми, а також інколи люди лишаються на ночівлю.

Ти б взявся за реалізацію такого проекту, якби поряд не було озера?
Ні. Що б я тут робив? Це так класно розпочинати день з плавання. Це наповнює енергією - інші ритуали, як, наприклад, подвійний еспресо чи холодний душ - ніщо, у порівнянні з освіжаючим озером. Я плаваю вранці, потім працюю дві години. І за ці дві години я виконую половину денної роботи.

Навіть з урахуванням цього, я вважаю, що місто або міста дають нам безліч можливостей, адже поєднують у собі такі різні та суперечливі стилі життя. З огляду на це, я вважаю, що ми маємо фокусувати свою діяльність на містах або їх околицях. Адже там можна знайти багато цікавих будівель.

Наприклад, Антивілла. Як тобі прийшла така ідея?
Ситуація схожа, як і з будинком на Брунненштрассе: там була уже готова місцевість з певними елементами, у даному випадку - старою текстильною фабрикою. Ділянка передбачала 350 квадратних футів землі під забудову житлового будинку для однієї родини. Проте там уже стояла будівля, площею 1 600 кв. футів. Тільки уявіть собі! Ви сплачуєте вартість ділянки для будівництва одного будинку, не рахуючи вартість демонтажу старої будівлі, замість того, щоб просто використати цю будівлю. У такий спосіб ви отримуєте подвійний зиск. Зникають витрати на знесення старої будівлі та зведення нової. І замість 350 квадратних футів ви маєте 1 600. А якщо порахувати витрати на існуючу будівлю, то одна ізоляція та нове оздоблення обійдеться вам зовсім дешево. А якщо порахувати усі витрати на будівництво та оновлення, ви зрозумієте, що реконструкція старих будівель - це набагато вигідніше, ніж нове будівництво. Саме тому такий підхід набуває небувалого розповсюдження.

Натомість, на тебе посипалась критика від власників сусідських ділянок Антивілли. Як ти вирішуєш такі проблеми?
О, це не поодинокий випадок Антивілли. Культурний Сенат Берліну займає будівлю навпроти нас тут на Брунненштрассе. Вони називають нашу будівлю - гаражем, через те, що ми використали для проекту багато полікарбонату. Тож, якщо уявити, що ми не тільки наслідуємо вже існуючій ідеї красивої будівлі, і що ми розвиваємо будівлі на основі дуже специфічних варіантів, які узгоджуються один з одним, то в результаті ви отримаєте абсолютно іншу картину. Картину неможливо передбачити наперед. А ми добре знаємо, що усе невідоме і незрозуміле одразу викликає ефект відчуження. Це те, що сталося тут, а також у Крампніцу.

Звичайно, Антивілла дивує сусідів. А також існує багато інших факторів, наприклад те, що багато людей колись тут працювали на фабриці. Багато хто втратив роботу. Відтак, ставлення до того, хто перетворив фабрику на щось нове, є досить негативним подекуди. Але пройшов якийсь час, і велосипедисти стали використовувати мою будівлю як один із пунктів призначення свого оглядового туру, наприклад, оголошуючи у гучномовець: "Це Антивілла, про яку ви читали раніше". А тим часом, жінки з містечка приносять сюди кошики з яблуками та горіхами на продаж. Це звичайний шлях, який треба пройти, коли ти чужак у якомусь місті. Я вважаю, що це досить нормально.

Ти багато чого привніс сюди: тебе завжди оточують колеги, митці, творчі особистості. Як ви надихаєте один одного?
Це дуже просто. Якщо ви задаєте питання садівникові про фрукти, він відповідає вам про фрукти. Якщо ви задаєте питання архітектору, він розповідає про будівлі і таке правило працює для багатьох спеціалістів, що займаються образотворчим мистецтвом. Коли я проводжу час з іншими творчими особистостями, кожен з них має своє бачення. І саме у такий спосіб я привношу щось нове в існуючі будівлі чи місцевість.

Коли ти дивишся на результат, на готову Антивіллу, чи відчуваєш ти гордість?
Тут є два аспекти. З одного боку, я привернув певну порцію уваги до проекту. З іншого боку, недорога оренда нашого будинку не змогла "збити" рівень орендної ставки на інші об'єкти в цьому районі. Щоб так сталося, нам треба продовжувати будувати. Економіка уваги діє іноді досить контрпродуктивно. У будь-якому разі, я вважаю, що кожен архітектор повинен мати певний пункт призначення.

У тебе є відчуття, що ти досягнув такої цілі?
Берлін прийняв мене дуже тепло. Адже не факт, що ви приїдете у місто, і місто прийме вас. Але я вважаю, що Берлін має дуже специфічну особливість діалогу. На щастя, тут все неоднозначно. Тут існує певна близькість, що робить це місто особливо продуктивним і творчим.

Архітектура - просто творчий вихід для тебе, чи це теж форма мистецтва?
Існує старий міф про те, що архітектура - це матір усіх форм мистецтва. Але я вважаю, що творче середовище кожного виду мистецтва унікальне. На відміну від інших форм мистецтва, архітектура надзвичайно залежить від клієнта і маркетингу. Часто, ми маємо презентувати будівлю ринку, перш ніж підписати контракт. Це проблема, адже мені потрібно досить багато часу, щоб зрозуміти, як виглядатиме будівля зрештою. Я вважаю, що нашарування зовнішніх факторів перетворює архітектуру на таку собі гру в шахи.

Чому ти любиш оточувати себе мистецтвом?
Усі ці витвори мистецтва, здебільшого, комерційні об'єкти. І тому, що усе походить від торгівлі, в якийсь момент я маю бути зацікавлений певним питанням так само, як і митець, що звертається до мене. Такий підхід досить осмислений, навіть у довготривалій перспективі.