На межі хай-теку та урбаністичного саду.

Кевін Чу - архітектор, дизайнер і Джулія Дібонавентура, ЕСО 1, Discovery Bay (Гонконг)

Гонконг славиться міжнародним бізнесом, знаковими футуристичними хмарочосами та швидким темпом життя, що є його логічною та невід'ємною частиною. Всього 25 хвилин паромної подорожі від центру міста, і ви у затоці Діскавері Бей (Discovery Bay), на острові Лантау. Рух автомобілів у Діскавері Бей заборонено - лише гольф кари дозволені, а великий національний природний парк розгортається практично на усій площі острова.

І це логічно, що архітектор і дизайнер Кевін Чу та його дружина Джулія Дібонавентура вирішили оселитися в Діскавері Бей. Працюючи над проектами у своїй фірмі (COC Design), Кевін завжди думав про екологічні наслідки - чи впливає він своєю роботою на природні форми, використовуючи екологічні матеріали або вторинну сировину, та враховуючи екологічний вплив структур.

Кевін і Джулія разом розробляють ідеї, щоб потім за допомогою COC Design втілити їх у життя: вдома вони мають величезний сад на даху, де вирощують 80% овочів, а сам будинок споруджено з матеріалів вторинної переробки. Посеред бетонних і сталевих структур міста їх будинок виглядає, мов зелений прихисток.

Кевін: Усе почалося з цієї квартири. Коли ми придбали її і вирішили, що хочемо займатися всіма цими речами, саме тоді ми дійсно змінилися.

Джулія: Ми завжди винаймали житло, тому не доводилося багато чим займатися. А коли ми придбали цю квартиру, ми вирішили: гаразд, це буде наше поле для експериментів. До того ж, я виросла у родині, де завжди поважали інших людей та довкілля. Ці дві речі завжди йдуть разом - якщо ви поважаєте навколишнє середовище, ви поважаєте і життя інших. Ми завжди віддавали речі на вторинну переробку з самого мого дитинства, а також намагалися заощаджувати електроенергію і воду. Усе це було невимушено і природно. У Кевіна було дещо інакше.

Кевін: Я виріс у родині, якій було абсолютно начхати на усе це [сміється], буду з вами відвертим! Більшість членів моєї родини не зважають на довкілля - якщо я скажу одному з моїх кузенів придбати електромобіль, вони мене засміють! Вони мріють придбати Ферарі з потужним двигуном внутрішнього згоряння. До зустрічі з Джулією, я проектував речі з огляду на природу, або об'єднував природу і дизайн в єдине ціле, але це зовсім не означає, що я діяв стало та екологічно. Я просто вигадував оригінальні речі. Та після зустрічі зі своєю дружиною, я почав навчатися.

Джулія: Я казала Кевінові, якщо він хоче бути архітектором, що черпає натхнення з природи, то він має сповідувати ті самі ідеали - ви не можете продавати сталий екологічний продукт, не живучи в екологічний спосіб. Я завжди нагадую Кевіну про необхідність вторинної переробки.

Джулія: Ми прокидаємося, снідаємо, а потім перше, що зазвичай робить Кевін - йде до нашого саду на даху, перевіряє чи все гаразд, чи немає шкідників, займається звичайними обов'язками фермера. Я ж займаюся купівлею продуктів для обіду чи вечері. Ми обоє любимо готувати та їсти смачні страви. Наразі кухнею займаюся я, але коли у Кевіна є вільний час, ми готуємо разом.

Кевін: Вона італійка, тож готує переважно італійські страви, а у мене найкраще вдається тайська чи південно-азіатська кухня. Вранці я дбаю про наш міський садок нагорі, проте, коли багато роботи і треба відволіктися, я багато ходжу пішки або займаюсь спортом. Така активність на свіжому повітрі надихає: я спостерігаю за рослинами і тваринами, а потім вони знаходять відображення у моїх проектах. Нам пощастило жити у цьому района Гонконга, зеленому і зручному. І ми сповна користуємося цими благами, адже я працюю удома. Якби я працював у офісі, мені було б набагато важче втілювати у життя мої ідеї. На відміну від звичного ритму Гонконга, коли люди працюють мало не цілодобово, допізна, я можу насолоджуватися роботою і заняттями на свіжому повітрі, коли заманеться.

Джулія: Переважна більшість містян працюють в офісах. Нам пощастило, адже ми маємо більше свободи. Саме тому ми обрали для життя цей район. Коли у нас є вільний час, ми проводимо його надворі: ходимо на прогулянки, чи щось таке, навіть просто виходимо на дах, щоб випити соку чи келих вина, дбаючи про наші рослини.

Джулія: Незважаючи на те, що Гонконг величезне місто, дика природа тут за крок від тебе. Ми жили у Пекіні п'ять років і Пекін сповнений парками - відтак, якщо ми хотіли побути на природі, ми йшли до парку, єдине, що в гори вже не підеш - дуже далеко. Гонконг, у порівнянні з Пекіном, невеликий і одразу у передмісті на тебе чекає дика природа! Нам пощастило жити саме у передмісті, і за вікном у нас - ліс. Але навіть, якщо ви живете у центрі міста, до національного парку можна дістатися всього за півгодини. Незважаючи на це, Гонконг іноді досить стресовий, відтак, виникає хороший баланс.

Кевін: Іноді я навіть не знаю, що ми вирощуємо! Ми вирощуємо руколу, капусту, баклажани, помідори, базилік, чебрець і багато інших трав.

Джулія: Хороші помідори - велика цінність тут.

Кевін: Люди дуже часто їдять не вдома. Якщо подивитися на тутешню квартиру, навіть досить простору, вона матиме безглуздо малу кухню. Усе більше для показу. Усі мої двоюрідні брати, якби не мали служниць, що готують їм їжу, харчувалися б виключно у ресторанах. Це дуже пов'язано з тиском, якого люди зазнають на роботі. Якщо ти працюєш до 8:30 вечора, готувати ти не будеш. Ти просто хочеш прийти додому, поїсти і лягти спати.

Джулія: Угу, десь так. Коли ми жили у Пекіні, і я багато працювала, це було б просто божевіллям ще й пекти якесь печиво посеред ночі. Адже наступного дня треба вставати і йти на роботу. Це ще залежить від того, любите ви готувати, чи ні. Ми обоє любимо готувати. Іноді ми теж лінимося, і йдемо десь у ресторан, але більшість людей тут не вміють готувати.

Кевін: Насправді, концепція ECO 1 працює в контексті Гонконгу. Якби я реалізував такий проект, скажімо, у рідному містечку Джулії, він би не мав сенсу. Там великі площі сільськогосподарських земель. І саме цим займається моя компанія протягом останніх десяти років - привносить елемент сільського господарства у велике місто. Експеримент з нашою квартирою - це спроба протидіяти багатьом тенденціям, які вже стали звичкою для міського населення. Для Гонконгу це досить унікальний проект, який міг би стати справжньою дизайнерською ідеологією. Ми також маємо дах, на відміну від більшості гонконгських квартир, де можна було б вирощувати базилік, мова про це. Це не система, яка могла б адаптуватися до кожного у Гонконгу.

Кевін: У Гонконгу комерційні організації використовують продукцію вторинної переробки, але коли мова йде про домівки, вони уникають таких матеріалів. Люди вважають, що це дешево і погано виглядає. А от у всьому світі давно використовують вироби із вторинної сировини в дизайні домашнього інтер'єру. Жителі Гонконгу досі надають перевагу натуральному дубу або мармуру. Проте використання сталих і екологічних матеріалів потребує аналогічних грошей. Але якщо хтось може собі дозволити придбати стільці з натуральної деревини, навіщо купувати перероблений пластик? Відповідь на такі запитання залежить від того, як ви бажаєте сприймати цей світ - поверхово чи дещо глибше.

Кевін: Це саме те, де ми з Джулією дуже відрізняємося! Мені подобаються старі технології, будівлі і, водночас, різні хай-тек штуки. Я люблю поєднувати їх в одне ціле. Я створюю віртуальні проекти будівель, щоб кожен клієнт міг зайти і подивитися результат моєї роботи. А фото я роблю за допомогою дрона. Коли я відвідую об'єкт, мені потрібен правильний кут огляду. Повністю покладатися на Google Maps не можна, саме тому я використовую дрон. Звісно, я люблю сучасні матеріали. Мені потрібно постійно бути в курсі пропозиції на ринку сировини. Наприклад, існує нова фарба, що вбирає токсини. Коли ви миєте таку поверхню, токсини повністю зникають. У світі існує величезна кількість нових розробок. Я величезний прихильник технологій, Джулія ставиться до цього дещо простіше.